Загиблим Героям Майдану

Вчора до труни Олександра Щербанюка принесли вірш, який просили зачитати на похованні. Публікую і сподіваюся, що автор знайдеться і, хоча б, назве своє ім'я.

Чому так рано в свої гнізда
вернулись лелеки?
Надворі ще лютий править -
до тепла далеко.
Стоять в гніздах парами,
Луки розглядають,
інші в небі, чомусь, сумно,
Колами кружляють.

Ті, що в небі, придивіться -
То є не лелеки -
То є душі убієнних —
зібрались далеко.
Убив вбивця-найманець
Пострілом у серце
Лише за те, що в їх очах
Світилося сонце.

Лише за те, що мріяли
Жити так, як люди,
В Україні, в себе вдома,
Колись краще буде.
Сорок днів кружляти будуть,
Важко покидати
Свою мрію, своїм близьким
Не вспіли сказати:

«Не вернемось більш ніколи,
Відлетім у вічність:
Найцінніше у Людини —
То є її гідність!»

В.І.
21 лютого 2014 року