У Молодії в 30 метрах від дитячого садочка функціонує Хоспіс для хворих на туберкульоз

На пленарному засіданні сесії Чернівецької обласної ради, яке відбулось 31 травня 2012 року, було прийняте рішення № 74-10/12, яким передбачалася реорганізація Молодійського міжрайонного протитуберкульозного диспансеру в комунальну медичну установу «Лікарня «Хоспіс» для хворих на туберкульоз». Молодійський тубдиспансер, а тепер вже Хоспіс, знаходиться в центрі села,  на відстані близько 30 м від дитячого садка, орієнтовно 100 м від новозбудованої школи, якою так пишаються нинішні можновладці, коли розказують про «пакращення» і стабільність.

Для кого ж була побудована ця школа? Чи знають представники провладної більшості в обласній раді чи місцева влада, яка так старанно доводить правильність такого рішення і миттєве, традиційне вже, покращення, що щороку у 90 % школярів, які навчаються у Молодіївській школі виявляють позитивний результат на пробу Манту і направляють на лікування до Чернівецького дитячого протитуберкульозного пансіонату. І це лише результат перебування поруч зі школою тубдиспансеру. А яка ситуація складеться тепер, коли школа сусідствує з Хоспісом?       

Коротка довідка: Хоспіс — медична установа для невиліковних хворих, покликана забезпечити полегшення страждань та психологічну допомогу до останніх днів хворих. У випадку села Молодії — це буде Хоспіс для хворих на хіміорезистентну, тобто невиліковну, форму туберкульозу.

Відповідно до Положення «Про відділення хіміорезистентного туберкульозу» затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 19.11.2009  N 846  та «Санитарных правил устройства, оборудования и эксплуатации больниц, родильных домов и других лечебных стационаров СанПиН 5179-90» заклади вказаного типу, повинні розташовуватись на відстані 1000 м від селітебної зони, тобто населеного пункту. Окрім того, архітектурно­­­ — планові рішення вказаного закладу повинні обов'язково передбачати «чисті» та «брудні» потоки, криту площадку для дезінфекції автомобілів при виїзді із брудної зони, які згаданим закладом не можуть бути реалізовані у зв'язку із обмеженістю внутрішньої території. І обмежена в даному закладі не лише територія. Він не забезпечений не те що чистими та брудними зонами, територією для обмиву автомобілів, пропускними пунктами. Немає нічого. Все, що є — це дерев'яний паркан, який від старості от-от впаде і такі ж самі ворота. У часи, коли тут був лише диспансер, хворі у будь-який момент могли спокійно виходити за межі закладу, тинятися вулицями села, навідуватися у продовольчі магазини навпроти школи. Контактувати з учнями. Були навіть випадки, коли хворі «ділилися» зі школярами своїми цукерками (якщо можна так назвати насильне встромляння цукерки до рота дитини від хворого). Були і інші випадки — коли хворі ішли до місцевих «ганделиків», напивалися і помирали прямо під їхнім тином.

Насправді подібних історій місцеві жителі можуть розповісти дуже багато. Багато розповідають про «утилізацію» сміття із горе-закладу, яке здійснювалося то на сусідній із тоді ще тубдиспансером город, то на відкрите стихійне сміттєзвалище біля цвинтаря. Тобто професійність і відповідальність лікарів, що там працювали, вражає.        

Нині замість тубдиспансеру, згідно з рішенням обласної ради, у Молодії функціонує Хоспіс. Хворих стало більше, а умови їх утримання зовсім не змінилися. Вони так само можуть ходити селом і розповсюджувати хворобу, жодних санітарних норм не дотримано. При чому, зі слів досвідченого лікаря, Голови підкомітету Комітету з питань охорони здоров'я Верховної Ради України з питань адаптації медико-санітарного законодавства України до законодавства Євросоюзу, народного депутата України Сергія Шевчука переважно у подібних закладах (хоспісах для хворих на туберкульоз) передбачається і надання допомоги пацієнтам із супутніми захворюваннями (наркоманія, СНІД, алкоголізм). То що може статися із великим селом із населенням більше 3 тисяч у такому разі?? Питання для нинішньої влади, певне, риторичне… Прийняття такого рішення може нанести вже в найближчий час непоправні, важкі епідемічні наслідки.       

Дізнавшись про прийняте рішення ОР місцеві жителі ще влітку забили на сполох. Було зібрано більше півтори тисячі підписів під зверненням до депутата обласної ради Івана Мунтяна із проханням добитися перегляду даного рішення. З таким же зверненням жителі с. Молодія звернулися і до Народного депутата України Шевчука С.В., який направив відповідний запит на ім'я  Віце-прем'єр міністра України — Міністра охорони здоров'я України Богатирьової Р.В. та до Генеральної прокуратури України. Як відомо, обласна рада депутатське звернення І.Мунтяна проігнорувала. Спочатку вони затягували час, переносили на наступні сесії, а потім просто не проголосували. Впевнена, що провладна більшість депутатів навіть не зорієнтувалися у важливості цього питання та у небезпеці, яку несе Хоспіс у центрі села.       

Від цього стає сумно та боляче, адже від твердолобості та неотесаності чиновничків та їх подібних рішень страждають перш за все діти. Обурює як цинічно та зверхньо у цій ситуації себе веде районна та сільська рада. Двічі жителі Молодії намагалися зібрати збори села. І хоча першого разу у серпні вони зібрали  400 осіб, а другого — в результаті залякувань та погроз — прийшло всього на всього 10 осіб, ніхто до уваги це волевиявлення народу не взяв. Я особисто була присутня на другій зустрічі, коли зібрався з десяток людей, щоб почути на якій стадії розгляд їхніх звернень і чи вже функціонує Хоспіс. Те, як районна влада спілкується з простими жителями села мене глибоко вразило. Замість конкретної адресації проблеми місцеві чиновники не втомлювалися повторювати, що вони в неділю виділили свій дорогоцінний час, а прийшло з десяток людей, що вони пожертвували годину свого відпочинку заради народу, але 10 чоловік — це не народ (!!!). Тези, які проявляли їхню байдужість, чергувалися із відвертими погрозами місцевим жителям, фразами на кшталт «хто це в Молодії такий розумний» та звинуваченням у політизації даного питання перед виборами (це при тому, що ініціативна група села, яка була створена головою сільської парторганізації «Батьківщина» Валентиною Андрусяк, жодного разу на жодному зібранні людей не згадала назву «Батьківщина», на відміну від районних чиновників, які не забули згадати своєї партії регіонів). Лунали і обурення, чому це селяни звернулися напряму до депутатів обласної та Верховної рад, обійшовши увагою високопоставлені районні чини.       

Словом, нічого розумного і конструктивного у той день почути не вдалося. Як і за весь час боротьби проти Хоспісу у центрі села Молодія, по сусідству із дитячим садочком та школою, продовольчими магазинами та будинками поки-що здорових, таких, що хочуть жити, людей.        

У свою чергу нам залишається надіятися лише на себе. Фракція «За Батьківщину» продовжуватиме боротьбу за це питання в обласній раді. Очікуємо відповіді від віце-прем'єра Р.Богатирьової та з Генпрокуратури. Жителі села Молодія, незважаючи на залякування та погрози звільнення з роботи, продовжуватимуть звертатися до всіх інстанцій.   

Епілог.
Середньовічний філософ Сааді писав: «Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною.» Схоже, «регіональна більшість» в обласній раді разом з місцевою владою у своєму етико-моральному розвитку ще навіть не доросли до середньовіччя. 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте